Про те як не стираеться

Замуруева Ира
Я тебе стираю.
Ластиком.
Кришиться все, що несправжнє,
Пластикове.
Пускають тріщинки обіцянки
Знедіяні
Ти сидиш. Кліпаєш.
Своїми рудими віями.
Ані поруху в мій бік.
Ані словечка кульгавого.
Дивишся крізь мене,
Наче всередині тебе затьмарено.
Але щось аркуш
Зі мною сперечається
Питає "А мо тобі то все мариться?"
Бовкає якісь нісенітниці.
Несе маячню про твої обітниці.
Ні, дякую, не треба,
залиш собі цю половину неба.


© Copyright: Замуруева Ира, 2012
Свидетельство о публикации №112012907304
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Замуруева Ира
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Замуруева Ира