23 люте

Двадцять третє люте –
Вдови  і сирітки,
Війнами закуте
У колючі клітки.

Стоптало ногами
Пів-земної кулі,
Встелило кістками
Акції минулі.

Дзвенькотять медалі,
Брязкотять затвори -
Когось розстріляли
На ранковій зорі.

Постріли в нікуди,
Убиті солдати…
Ще сумують люди,
Відридали мати.

Двадцять третє люте –
Зграї  Муравйова
Затопили Крути*
У крові багровій.

Порубані діти,
Попалені хати…
Безвірні бандити
Вели всіх до страти.

Красні командири,
Красні комісари,
Червоні мундири,
Червоні пожари.

Звідки вони вийшли,
З якої утроби?
Нащо їм всевишній
Дав людську подобу?

Двадцять третє люте -
Села – чорні дошки,
Голодна  отрута
Від катюги Йоськи.

Почорнілі душі
Засмітили мізки,
В кривавій калюжі
Засолили різки.

Вибивали волю,
Поселяли раба,
Витесали долю
З осини, чи граба…

Тепер хиже люте
Всенародне свято.
Лиш глухим не чути,
Як голосять мати…

Як страждають діти,
Як сумують вдови…
Дотепер надіто
На нас ті закови.

Шануємо, брате,
Чужі перемоги,
А в отчих пенатах
До пекла дорога…

*село, під яким 29 січня 1919 року червоні загарбники під командуванням московського  бандита Муравйова, розстріляли 300 студентів Київського університету.