Я відкрила нові почуття до старих людей.
Часу хода поступова обмежує мої дії.
Я відкрила безліч замкнених у своїй душі дверей,
Всіх ідей...сум за містом рідним, нові переймання, події.
Я летіла, благала здійснювати мої забаганки.
Я стрімко хапала повітря, щоб використати на свій лад.
Я так і не стала дружиною. Отже, мій собі вирок - коханка.
Мені цього замало, роблю два кроки вперед і один назад.
Я роблю так постійно, бо в минулому я вбираю сили.
Я роблю час від часу , як розумієте мене ви, навіть не я сама.
Так цікаво, що на мене чекає у віці похилому...
Неочікуванно так, в нових чоботах навіть приємна зима.
Це не пусте, як здається на перший погляд. Це розваги мозку.
Кожна алегорія має свій сенс.
Це щось потаємне, моє, філософське.
Це, як казала я неодноразово - мій саспенс.
Я в дкрила
© Copyright: Лёля Шанталь, 2012
Свидетельство о публикации №112012910282
Свидетельство о публикации №112012910282
Рецензии