І все ж життя настільки примітивне
У морок снів штовхає знов мене
Все те, що вчора було гарне, дивне
Сьогодні раптом пліснявою тхне…
Птахи на південь…Нам куди летіти?
В яких краях той вогник людських душ?
Тулю я знов до серця змерзлі квіти,
Зігріти щоб від віхол і від стуж…
А на шибках зимові силуети
Немов епох далеких письмена
А я лиш тінь з минулого затерта
Невже у цьому є моя вина?
А я лиш тiнь...
© Copyright: Екатерина Грабарская, 2012
Свидетельство о публикации №112012800073
Свидетельство о публикации №112012800073
Рецензии