Cурми Часу
(Из цикла "Украинская лирика")
Заповзяті та прудкі,
Ледачі до науки…
Адже всі вони такі
Неслухняні внуки
Чи ховають почуття,
Чи емоцій зграя –
То у них саме Життя
В самобутність грає.
В задерикуватім стані
Не потрібно гіда.
І батьки не дуже в шані.
Що казать про діда?
Охолонули до книг:
В Інтернеті справи.
І, чи є отой Поріг,
Щоб привів до тямі?
Мушу пам”ять поспитати:
“Як було у тебе?”
Та і приказку згадати:
“ Не стрижи під себе!”
Сурмі Часу пролунали
Крізь нудьгу та втому:
“Ви сторіччя відкривали.
Внукам жити в ньому!”
Сурми Часу
© Copyright: Валентин Серых, 2012
Свидетельство о публикации №112012804786
Свидетельство о публикации №112012804786
Рецензии