Колись закiнчаться морози...
І дощ розтопить білий сніг,
Потоки змиють чисті сльози,
Що падали до наших ніг.
Світанки розірвуть тумани,
Шукаючи в траві сліди,
А там лиш рани… Свіжі рани,
Що залишили я і ти.
Над вогнивом летіла доля,
Вдихала полум’я весни.
А птахи плачуть серед поля.
В тім полі де згоріли ми.
Свидетельство о публикации №112012801183
Валентина Успенская 24.01.2015 20:17 Заявить о нарушении