Там, де сльози уже не рятують,
Де зриваєш із себе усе,
Де думки у лахміття шматують,
Де прокляття на крилах несе...
Де знесилений спрагою волі,
Де "свобода" - кайдани і мур,
Де снуєш по бетонному полю,
Де щодня боротьби новий тур.
Де від болю ти розум втрачаєш,
Де словами убитий ти був...
Це - життя. Ти його покидаєш
Кроком з даху... Та дещо забув.
Ти стрибнеш - вороття вже не буде.
Одна мить - й ти зійшов з колії...
Дуже прикро. Та світ це забуде:
Не розкриються крила твої.
Не злетиш ти до синього неба,
Бо давно уже чорне воно...
Хоч літав ти у мріях - не треба:
Зрозумій, де вода, де вино...
Світ такий, що лишаєшся щастя
Ще до спроби його знайти...
Але пробуй. Борися з ненастям.
Вір у краще. Не думай піти...
Відкрий очі - життя не буденне,
Не обмежене брендами мас...
Шукай колір в собі повсякденно,
А там глянеш - настане твій час!
Колiр
© Copyright: Сефариан Римидолов, 2012
Свидетельство о публикации №112012708783
Свидетельство о публикации №112012708783
Рецензии