Мовчання найкраще з того що почуєш
Д. Лазуткін
Двадцять друге. Хвилини, як стріли
Розривають втомлений розум.
І будильник плаче невміло,
Мені б зранку посмішки дозу.
Стук у двері. Відчинено, мабуть.
Завжди навстіж (як серце і очі)
І мені спадає на пам"ять
Хижий дотик вчорашньої ночі.
Ну заходь, як прийшов. Не соромся.
Тут на стінах розклеєні мрії.
Ти близький,певно, родич сонцю -
Також світлий і ненадійний.
Затуляєш мій погляд очима,
Заважаєш дивитись у небо.
Мої двері завжди відчинені.
Ти мовчи, я почую, що треба.
22.03.2010
Ранок у гуртожитку
© Copyright: Анна Кириленко 2, 2012
Свидетельство о публикации №112012606500
Свидетельство о публикации №112012606500
Рецензии