Дивний погляд, чорнi брови...

Дивний  погляд,  чорні брови,
Ніжна посмішка очей,
Пролітають дні чудові,
Щастя,    з милою моєю.

Бо вона така  ласкава,
Та люб'язна, опліч йде,
Ось тому життя цікаве,   
Як не поруч, то сумне…   

Ще й  підніме свої вії,
Ясно  посміхнеться в мить,
Швидко втіляться надії,
Зрадує небес блакить.

Нас  об’єднує кохання,
Поруч йдемо до мети,
На   укохане бажання,
Радий я відповісти…

Дивний  погляд,  чорні брови,
Йдемо по життю мерщій,
Господь створює умови,
Мені хороше при ній.




Автор  Геннадій  Сівак.
24  січня   2012 року.


Рецензии
Прекрасний вірш!

Шон Маклех Патрик   20.02.2016 02:38     Заявить о нарушении
Дякую Вам, Шон!!!

Геннадий Сивак   20.02.2016 21:55   Заявить о нарушении
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.