Нехай кажуть, що хочуть, мені все одно
Українкою я народилась й зросла.
Мені рідна калина і тихе село,
І моя Україна, щоб міцніла й жила.
Золотий колосок, найблакитніше небо.
Будиночок рідний, матусині очі.
Мені окрім цього нічого не треба.
Живи, Україно! Цього лиш я хочу.
Ранковий світанок, роса на траві,
І верби й тополі ростуть над полями.
Тут кожна травинка й листочок живі,
І серденько крає дівчина піснями.
А понад Дніпром заплелись верболози
Краса навкруги, аж серце тремтить.
Коли це згадаю, ледь стримую сльози
Я рада, що тут довелось мені жить.
Мені окрім цього нічого не треба.
Нехай розцвіте моя рідна країна,
Нехай завжди буде блакитним це небо
Ну як не любити тебе, Україно?
2008 р.
Моя Украина
© Copyright: Ада Лунина, 2012
Свидетельство о публикации №112012407992
Свидетельство о публикации №112012407992
Рецензии
Очень. Так тепло получилось) Патриоточка)))) 5)
Александр Шигапов 25.01.2012 09:21 • Заявить о нарушении
Александр Шигапов 25.01.2012 09:21 • Заявить о нарушении