Думал, что навечно получил я волю...

Думал, что навечно получил я волю,
Как синица или перекати-поле.
Но кольцом схватили, перевили крылья,
Ласкою и негой вызвали бессилье.

Думал, налетаюсь, как орел, я вволю,
И люба под солнцем мне такая доля.
Песней за спиною разорвется ветер,
Станет трын-травою все на белом свете.

Ласковой рукою сердце крепко взяли
И желанной доли-волюшки не дали.
И другая в сердце зазвенела песня,
И в нежданной клетке ей совсем не тесно.



*   *   *

Благодарю украинскую поэтессу Лидию Филимонову
www.stihi.ru/avtor/fortik
за прекрасный перевод моего произведения.


Думав, що навічно отримав я волю,
Як синиця чи перекоти - поле.
Та кільцем схватили, перев'язали крила,
Ласкою і млістю викликали безсилля.

Думав, налітаюсь, як орел, я вволю,
І люба під сонцем мені така доля.
Піснею за спиною розірветься вітер,
Буде трин-травою все на білім світі.

Лагідною рукою серце міцно взяли,
І бажаної долі- воленьки не дали.
Інша в серці задзвеніла пісня,
І в нежданій клітці їй зовсім не тісно.