Ассоциации

Проходячи повз вікна твого дому,
Хочу вловить той ніжний силует,
І упізнати диво-посмішку у ньому,
Яка притягує мов далечінь планет.

Немов кастет холодний і твердий
Мене збивають спогади із ніг.
Та на минуле я за це не злий,
І не змінив би навіть якби міг.

Твій сміх і блиск в твоїх очах:
Мій страх, і ненависть в одному.
Важке каміння на своїх плечах,
Крізь дощ печалі і удари грому.

Додому повертатися не хочу:
Там все мені нагадує той час.
Слова, як заклинання я шепочу,
Важливими що є лише для нас.

Не раз я уявляв нашу любов:
Твоя краса, що недоступна всім,
Мене вона хвилює знов і знов,
Як магія веселки й цифри сім.

Твоїм я поглядом заворожений,
Спантеличений своїми думками.
То наче істукан заморожений,
То знов рвуся в бій з кулаками.

Роками чекатиму на дорозі,
Й повернуся з тобою додому
Бо лиш ти розсмішити в змозі,
Або словом завести в кому.

Не має місця злому у серцях,
Й немає серця без кохання.
В емоцій течію. Облишу страх.
Життя, відкрий мені свої бажання.