В думках

Намагаюся про тебе не думати,
Немов, на площі в центрі, голубів
Думки я розганяю там, а ти
Їх в лебединий переводиш спів.

І час від часу навіть забуваю.
Я без душі у ту коротку мить.
Та деколи контроль втрачаю,
Й тоді серденько починає нить.

Думаю про тебе «рідко досить»:
Коли прокинувшись тебе немає,
Коли хтось посміхнутись просить,
Коли наша мелодія лунає…

Якщо сніданок чай і круасани,
Коли буває їду у трамваї,
Чи в мене зацвітуть твої тюльпани,
У небі белькотять пташині зграї.

А ще якщо я бачу білі квіти,
Тоді, коли пройде літня гроза,
Коли я думаю для чого жити,
Коли біжить від спогадів сльоза.

Коли сміюся просто так, з нічого
Або коли ходжу на самоті,
Відчувши запах тіла твого,
Коли довкола очі всі пусті.

Коли мою улюблену футболку,
Вдягну, яку носила завжди ти,
Чомусь, коли торкаюся до шовку,
Коли троянда почина цвісти.

Коли замовлю сік із ананаса
Або в театрі з друзями дрімаю,
Коли Київ – Одеса траса,
Якщо когось чекати просто маю.

Коли я запрацююсь до пізна
І йду вночі під зорями додому,
Коли почую поряд: «Ти одна».
Ти ж теж одна у серці мому.

Коли під ковдру, а на дворі сніг
Або коли довкола хтось танцює,
Коли безсоння, але в ліжко ліг,
Тоді як хмара образ твій малює.

Коли в авто, й попереду дорога
Або вокзал, перон, верхня полиця.
Коли чиясь потрібна допомога,
Коли вже третій день не спиться.

Коли я чую поряд слово Аня,
Чи кошеня мені на руки стрибне,
Коли пісні співають про кохання,
І відчуття якесь доволі дивне.

Коли у спеку бриз огорне тіло,
Коли так часто дивлюся на зорі.
Якщо я щось роблю невміло,
Коли сльозинки капають прозорі.

Коли схід сонця загляда в вікно,
Чи дивлюся на захід полум’яний,
Коли дурманить випите вино,
Чи від любові я роблюся п’яний.

Коли посадка літака чи зліт,
Стиснути хочеться твої долоні,
Коли в руці тихенько тане лід,
Коли стою в твоїх очей полоні.

В себе в кімнаті думаю весь час:
Лиш тут мені ніхто не заважає,
Там кожна річ нагадує про нас,
І кожен спогад трохи прикрашає.

Коли мене огорне дивний спокій
Або незрозумілим стане страх,
В моїй душі занадто одинокій –
Й тоді ховаєшся в моїх думках.

Ти думала, що я тебе забуду,
Як в мрію заповітну освятив?
Причарувала, наче лялька вуду.
Для мене ти одне із вічних див.

Не думаю про тебе, коли сплю.
Тоді, мені ти просто знову снишся,
І вірно без утоми я тебе молю:
«В наступному житті хоч повернися».