Чому до мене ти прийшла,
Й не полишила швидко?
Чом стороною не пройшла,
Щоб аж не було видко.
У слід за нею подалась,
Немов той пес бродячий.
Чому так сліпо поплелась
По вітру мов незрячий?
Не попередила завчасно,
Що лиють з неба сльози:
Під зливою кохання згасло,
І відчаю безжальні грози.
Та я зберіг одну жаринку,
Собі під серце помістив.
З негодою у поєдинку,
Я цю можливість не впустив.
Ти ж бо приносиш злагоду,
Між двох сердець тепло.
Мені лиш довгу пагоду:
Все снігом замело.
Давно в мені вона жевріє,
Роздмухую один вогонь.
Душа моя лиш тільки вміє
«Кохання пить з твоїх долонь»
До кохання
© Copyright: Егор Шумихин, 2012
Свидетельство о публикации №112012401099
Свидетельство о публикации №112012401099
Рецензии