Вони ж мене полонили,
Коли вперше побачив їх.
Блиском своїм поманили,
Не піти за ними не міг.
В них смуток і радість,
Щасті, відчай, бажання,
Жага, юність і злість,
Та невимовне кохання.
Ті очі чарують поглядом:
Так наче гіпнотизують.
Сповнюють серце трепетом,
Ніби свідомість цілують.
Поряд смарагди тускніють.
У них благородна вись.
І так під мигнути вміють –
Зловлять дивись не дивись.
На них затремтіла волога,
Мене залишила без сну.
Неначе приємна тривога.
ЇЇ очі пророчать весну.
Вони праобрази мрій –
Такі ж далекі й невинні:
Бездонні джерела надій.
Стали мені швидкоплинні.
По них я з розуму схожу,
Такі казкові зелені очі.
Жити без них я не можу.
Безсонними стали ночі.
Глаза
© Copyright: Егор Шумихин, 2012
Свидетельство о публикации №112012401067
Свидетельство о публикации №112012401067
Рецензии