Без тебе завтра зустрічати,
Стояти, опустивши руки,
І день новий не помічати.
Вмирало сонце, серця муки.
А далі, просто, вічні ночі,
Полярні безутомні зими.
Я безнадійно закриваю очі
Бо вже не відчуваю ними.
Що завтра? Просто п’ятниця.
Так, просто, день в нікуди.
Мій світ довкола валиться –
Нас завтра вже не буде.
З тобою все пов’язано,
Що я вважав важливим.
Тепер мені вже все одно
Чи стане це можливим.
Від хлопця таке дивно чути,
Але було за ціль життя:
З тобою лиш з одною бути.
Тепер це моє каяття.
Цей день для мене істина!
Старомодний я, можливо,
Але для мене ти одна –
Моє непогрішиме диво.
Тобі ж я щастячка бажаю,
Ніжно кохай шепочу –
Так свою приязнь виражаю,
І дуже другом бути хочу.
Завтра
© Copyright: Егор Шумихин, 2012
Свидетельство о публикации №112012401059
Свидетельство о публикации №112012401059
Рецензии