Целуя глаза

З ким ти була щаслива всі ці роки?
З ким ти ділила радощі і сміх?
З ким ти зробила перші кроки?
Хто закохати так тебе й не зміг?

Кому скажи ти цілувала губи?
Ділила з ким свої безцінні ночі?
Пускаючи обману диму клуби.
Кому, скажи, ти цілувала очі?

Хто закохав тебе, і так невміло?
Кому довірила свої ти почуття?
Хто дорожить тобою, і незрозуміло,
Ввірвався хто, своїм в твоє життя?

Невже ніколи ти не думала про нас?
Хоча б про мить жагучого кохання?
Нарешті наступив цей диво-час,
Окрилений, моїм й твоїм бажанням.

Кого я так нестримно полюбив?
Кого мені подарувала доля?
Чи то в думках я сам її зустрів?
А може, все таки, то була її воля?

Кому віддав всі почуття, що мав?
Кому я так хотів розкрити очі?
Була надія, і лиш одне я знав –
Що упаду в обійми ті дівочі.

Так дивно шепотіти щось на вухо,
І гладити твоє м’яке волосся,
У серці стукіт голосно і глухо,
Й душі моєї ллється стоголосся.