Слово
Почув я слово мені нерозуміле
Пізніше показалося видіння
Немоби тисячу сурмів заграло.
В одноголос -- Акорди унісону,
Від сходу на захід, земну кулю
Раптово й зненацька обійняли!..
Кінець усьому... Відміна права:
Не правовіря людського права.
Не так булоб потрібно гартувати
- серце людини не зуміли взяти,
Кров запалили, аж дуже надто,
Як схолодніла, як лід розпалось.
Темрява й ніч запанували!..
Все посумніло. Люта зима - як
Серп і молот, під себе підкопала
Все те що ясно розцвітало й сяло.
Замовкли спів зозулі й соловейка.
Красним чорнилом помалювалось.
Слово було в початку.
В цім світі, слово завжди панувало!
Легеньке слово, спокій давало.
Жорстоке слово, людину катувало!..
Слово брехливе, серце знемагало!..
Слово любовне, нові надії будувало!
Слово незрозуміле
Чомусь мій дух обійняло.
Слово
© Copyright: Микола Щома, 2012
Свидетельство о публикации №112012204943
Свидетельство о публикации №112012204943
Рецензии