Можливо, я власноруч розбиваю мрії,
Дурною надією...неосмисленно,
і волосся моє від болю сивіє...
й засипає мене, жовтими листями...
я знаю напевне, що все від мене
залежить согодні, і завтра буде
а кров закипає в мені шалено,
я всюди, мене оминають люди...
я всюди, чуеш?одна на завжди!
без душі ,і вірно уже без надії...
на шию просится петлі зашморг...
божеволію зовсім, я радію...
за частинкою частку у вічність складаю,
Кожна сходинка ,знаю, що дастся з болем.
Я від цього сильніша, я не помираю,
і приймаю виклики чесним боєм.
розбиваючи мр
© Copyright: Татьяна Зрадовская, 2012
Свидетельство о публикации №112012103896
Свидетельство о публикации №112012103896
Рецензии