Пробач, я доля не твоя
І вже твоєю і не стану.
У тебе жінка, син, сім’я,
Я ж – тільки мрія, я – омана.
Тобі примарилась колись,
Майнула й щезла, наче диво,
Ти більше в юність, не дивись,
То лиш весна твоя щаслива.
Була любов? Що то було?
І чи було хоч щось між нами?
Було – та в вирій загуло
І щезло десь, поміж роками.
Все, що ми бачили у снах,
Про що ми марили ночами,
Змахнуло крилами, мов птах,
І полетіло між зірками.
Не твоя доля
© Copyright: Тина Ф, 2012
Свидетельство о публикации №112012000511
Свидетельство о публикации №112012000511
Рецензии