Минуле
Шукає дорогу додому.
Я давно вже збагнула,
Від чого на серці оскома.
Воно стукає в двері,
Шукає обірвані нитки,
На цупкому папері
Кидає листи через вікна.
Я його не впущу,
Як би сильно не тріскались шибки.
Залиш сльози дощу –
Я тепер посміхатися звикла.
Воно стукає знов
І чекає, коли я заплачу…
Той, хто зрадив любов,
Той не вартий ні сліз, ні пробачень.
Свидетельство о публикации №112011901211