Холодний дощ стікає по вікну,
Змиваючи з весни немиті шиби,
Наспівує мелодію сумну
Про те кохання,що його ви вбили.
Біжить краплинка по його щоці
Немов сльоза і капає під ноги,
Тепло твоє ще відчуває у руці,
Останній скарб ,залишений тобою.
Холодним лезом вдарили слова,
Холодним душем окропило тіло,
Раніше ти ж такою не була-
Душа счерствіла,серце заніміло.
Невже кохання зовсім не було?
Його ж приймала ніби для забави.
А пам'ятаєш,як колись цвіло,
Оте кохання , вдвох яке шукали?
Пройдуть роки і прийде ще той час,
Коли сама залишившись з собою,
Згадаєш,що об'єднувало вас,
І що втекло за бистрою водою.
На твій дзвінок ніхто не відповість,
Лише почуєш:,,- Номер не існує!,,
Ти не тримай на нього в серці злість.
Любов заснула-він тебе не чує.
Вiн тебе не чуе
© Copyright: Виктор Гала, 2012
Свидетельство о публикации №112011809916
Свидетельство о публикации №112011809916
Рецензии
ВІКТОРЕ, НАПИСАНО ДУШЕВНО І ВІДЧУВАЄТЬСЯ БІЛЬ СЕРЦЯ ЗРАДЖЕНОГО ЧОЛОВІКА. ХАЙ ВАМ ЩАСТИТЬ У ЖИТТІ!
Вера Кухарук 22.01.2012 02:45 • Заявить о нарушении
Вера Кухарук 22.01.2012 02:45 • Заявить о нарушении