Памяти Т. Г. Шевченко

"І виріс я на чужині,
і сивію в чужому краї..."
Т. Г. Шевченко


Яким же болем і тугою
Проникнуті оці рядки!
І ми читаєм їх з журбою,
Що не лишає навіки....

Така вже доля у людини:
Коли він був іще дитина,
Померли в нього батько й мати,
Ну хто ще буде помогати?

А Україну, другу неньку,
Залишив, будучи маленьким.
Насильно вивезли із дому,
І не пожалітись нікому...

Та не залишив Бог дитину,
А час, хоч і іде неспинно,
Не зміг у нього відібрати
Талант писати й малювати.

Бач, не без добрих світ людей,
Які допомогли здобути волю,
І розум, сповнений ідей,
Ураз почав свою роботу.

З'явились перші його вірші,
Картини, де він змалював
Простих людей життя. Умови гірші
Геть уявити всім панам.

До боротьби він закликав,
Щоб вільною була Вкраїна.
Його вірші народ співав
За мир і спокій в Батьківщині...

Поета з нами вже одна,
Та він живе у нашім серці.
Так і бринить із круч Дніпра:
"Не дайте вмерти нашій Ненці!"