Мгновение вечности
Нам ніколи дивитися на небо,
Полинути думками в височінь,
Нам всім завжди чогось та треба,
І всі біжим ми в далечінь.
Якби спинитись хоч на мить,
Щоб мить ця вічністю здалася,
І краплями дощу всю втому змить,
Яка б то зміна відбулася!!!
Я встиг би зорі полічить
На ясному нічному небі,
Послухать, як вода дзюрчить...
Адже для щастя небагато треба.
Почути, як колише вітер трави
У повній тиші за селом,
Поглянути у лівий бік, у правий
І описати це пером.
Проте життя свій темп диктує
І кожен з нас кудись спішить,
А серденько щемить, сумує,
Що спішимо ми просто жить...
Свидетельство о публикации №112011804998
мгновение вечности
Нам некогда смотреть на небо,
Подняться в мыслях в высоту,
Нам красоты тот лик неведом,
Мы не презрели суету.
Остановиться на мгновение,
Чтоб миг земной остановить
И ощутить то пробуждение,
Дождём свою усталость смыть!
Успела б сосчитать все звёзды
На ясном небе в час ночной.
Ручья журчание и рОсы…
Так мало надо мне одной!))) (извини, в женском роде написала)
Услышать трав веселый трепет,
В тиши привольной за селом.
Смотреть вокруг, душа пусть внемлет,
И описать красу пером…
Однако жизнь свой темп диктует,
И надо нам опять спешить.
Ведь сердце нежное тоскует,
Ему так сложно в спешке жить ...
Марина-Светлова 18.01.2012 22:01 Заявить о нарушении
Просто чудо...
Буду благодарен, если ты это творение опубликуешь как перевод=]
Гав-Гав 18.01.2012 22:09 Заявить о нарушении