Хурчить веретено
де в’ється правота.
Іржу пускає меч,
гніздяться херувими.
Тепер не подумки,
тепер вже в кредо такт
у ткацтво перейти –
у ремесло раниме.
У бога бавитись –
зірки гасити нот,
нові мелодії
запалювати в римах.
Пізнання прядиво.
Хурчить веретено –
думки намотують
життя неповториме.
Рядками-мітками
останній серця пруг
лягає – тчеться на
поезії верстаті.
Для музи полотно –
пейзаж, емоцій ґрунт,
де слову дихати,
а душам – окрилятись.
А скільки виткано?
По нитці гіркоти,
від срібла радості...
і тиші неземної.
Пруги пов’язані,
ще підростуть кути
і ототожняться
в розп’ятті стін зі мною.
18 Січня 2012
Свидетельство о публикации №112011810193
думки намотують
життя неповториме.
Отак ладочком-ладочком, чудово...
Надя Чорноморець 22.01.2012 22:00 Заявить о нарушении
Раз хурчить - значить щось ся ще діє...
З теплом,
ЛЮ
Юрий Лазирко 23.01.2012 21:24 Заявить о нарушении