Рецензия на «Та де ж тi сни, якщо не сплять зiрки» (Людмила Юферова)
Колись і я, як справжній чоловік,
Стрибну в сідло на вороного,
З цього Життя піду навік,
Піду я гостювать до Бога.
Неправда, що у мене серце не зболить
За тим, що піду від кохання.
Воно в мені як полум*я горить
Від ранку дня і до смеркання.
Не схочеться дружину залишати
Без захисту свого у маренні буття,
І забирать з собою... бо кохати,
То щей відповідати за Життя.
Тож хай Життя закоханим дарує
Можливість разом з цього Світу йти.
І Бог, можливо, знову зачарує
Та спустить їх на Землю... себе знайти...
Йти одному, чи разом
© Copyright: Воин Светлый, 2012
Свидетельство о публикации №112011703817
Свидетельство о публикации №112011703817
Рецензии
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.