Схилилась калина у білім гаю,
І кисті червоні бринять на снігу,
Неначе коралі, коштовні, ясні.
Мріє калина у своїй красі.
Посріблені інеєм сонні гілки,
Вітер гойдає їх від нудьги,
Сонно озветься у тиші снігур
І знову потоне у сонмі відлунь.
Милується витвором своїм зима,
Казкова царівна, княжна льодяна,
І чари дарує, і радість несе;
Вона знову мріяти змусить тебе.
Зима
© Copyright: Анна Таряник, 2012
Свидетельство о публикации №112011608169
Свидетельство о публикации №112011608169
Рецензии