Уві сні не ростуть. Проростають лише від безсоння,
коли західні ночі холодно-розмірено довшають.
над вокзалами небо завжди на півтона прозоріше,
під вокзальними хмарами легше й гостріше дихається.
я не рухаюсь.
це на кінчиках пальців дрож.
Прогорнувши годину, ховайся у глиб під ключицею.
Вниз від вуха, під шкіру, за шорохом теплих повік.
мої сни закрутили синдромо-любанський потік.
мої рухи прозорі. Годинники тверднуть і кришаться.
моя темна венозна
вже скінчила пробіг.
1
© Copyright: Галина Танай, 2012
Свидетельство о публикации №112011507201
Свидетельство о публикации №112011507201
Рецензии