Я обезумела от пламенных объятий...

Я
божеволію
від твоїх
дотиків.
Від поцілунків - в мені пожежа.
Ти - ейфорія моя, наркотики.
Я тебе хочу.
Хочу безмежно.

Руки блукають по тілу ніжно,
немов гаряче сонця проміння.
Я тебе хочу до болю грішно,
хай не бунтує моє сумління.

Вплітатиму лагідно у волосся
пальці-пустунчики, цілувати
буду у вушко, в веснянках носик,
щоб музика тіл зазвучала сонатами.

Я тебе ласкою катуватиму,
пестити кожну клітинку тіла
стану вустами, щоби на атоми
душа розкладалася і летіла.

Хай насолода проллється ртуттю,
вулканом вивергнеться між стегон
в гарячий центр моєї суті.
Хай фейєрверками вибухне небо.

Я
божеволію...
                Ира Сирена




Я
обезумела
от пламенных объятий.
Меня целуешь - вся горю.
Ты - эйфория всех моих проклятий.
Как беспредельно
Я тебя хочу.

Ты меня руками гладишь нежно,
как-будто солнечным лучом.
Я так тебя хочу до боли грешно,
забыта честь моя отброшенным плащом.

Вплетаю в волосы я ласковые пальцы
и начинаю нежно целовать,
губами начинаю наши танцы,
я так хочу с тобой сейчас стонать.

Тебя своею лаской запытаю,
я каждую любить хочу частичку тела,
губами двери рая открываю
чтобы душа твоя туда летела.

Пусть наслождение прольётся жаркой лавой,
вулканом извергаясь надо мной
горячим кратером наполненым я стану.
Пусть небо падает горячею волной.

Я
обезумела...