Вже осiнь виплакала слiз... Пер. Вера Свистун

Вже осінь виплакала сліз, вже відридала!
Світанок сірий, сірий день і сірий світ.
Та раптом з марева зринає – білий сніг,
В танку фантазій білість розгулялась.

Сніжинка кожна – філігранність досконала –
В повільнім вихорі, як у мінливім сні,
Кружляє і летить на ліхтарів вогні,
І до землі спадає величаво.

Вальсує за вікном – а тут свіча горить,
Спливає, скапує, повільно загасає,
Свіча й легке вино – і флейта тихо грає,
І ледь слова пливуть, розмов неспинна нить.

Час зупинив чи лиш притишив біг...
Навколо сніг, лиш білий, білий сніг.

=====================================
Переклад  Вера Свистун
http://www.stihi.ru/2011/09/21/3841


Уж осень выплакала слёз, уж отрыдала!
За серым утром - серый день, и серый свет.
И ниоткуда, вдруг, сорвался белый снег,
Фантазий танцы, белость разгулялась.

Снежинка каждая - в ней филигрань кристалла -
В планирующем вихре, как в тревожном сне,
Летит, кружится и не тает на огне,
Под ноги фонарей ложась устало.

Вальсирует, слепит - а здесь горит свеча,
Течёт и застывает твёрдой лентой,
Свеча и лёгкое вино. Под звуки флейты
Плывут слова: начало всех начал.

Застыло время? Замедляет  бег?
Вокруг лишь снег. Лишь белый, белый снег.