Поклич мене зваб, загуби...

                В проміннях сонця, в пахощах трави,
                Іди, поклич мене.І зваб...і загуби.
                За ту солодку мить короткого буття,
                З тобою  в опянінні ,віддала я б життя.

                З тобою, в чистий рай , в пекельне пекло,
                З тобою завжди поруч  - і на край землі.
                Я вірність, всю тобі б віддала,
                Тобі ....Лиш одному Тобі.

                І у вогні безмежному палаючи,
                Біжу я по розбитому стіклі.
                Твоєю завжди буду ...Чуєш.
                Не відібрати моїх помислів душі.

                Не відібрати серця вкраденого з раю,
                Як не  світили б зорі у горі,
                Не можна вкрасти у самого себе,
                Що заховалось у знедоленій  душі.
   
                Не можна викинути .І просто все забути,          
                Бо гра на серці- це  не шахів хід.
                В проміннях сонця, прокидатись та заснути,
                І  посміхнутись тобі   ніжно вслід!!!