Ти той, що мандрує над Прірвою,
З чарівною срібною флейтою,
Немов намальований крейдою,
Немовби з мелодії вирваний.
На тлі захололого згарища
Моєї душі кольорової
Ти мовиш Первісною Мовою
До тіні жорстокого марища.
Життя мого скороминущого
У пеклі шматки загартовані.
Налий мені зілля Видющого,
Туманом у сни зачаровані.
Із ночі щоб вирвати частку
Давно готувала я пастку.
Той, що мандруе над Прiрвою
© Copyright: Оксана Сергиенко, 2012
Свидетельство о публикации №112011301463
Свидетельство о публикации №112011301463
Рецензии