Лист Сонцю

Осінь. Листя вкриває землю яскравими кольорами: жовтим, брунатним, червоним. Деінде навіть можна побачити зелене листя. Деякі дерева ще зберегли своє вбрання. І поряд з іншими деревами, ті, що залишились без одежі, виглядають як яскраві плями: дивишся і тобі здається, що це відлуння літа й тільки ти закриєш очі, як все зникне – побіжіть наздоганяти літо….
Морозно. Люди, кутаючись в теплі шарфи та ховаючи руки в рукавицях, йдуть містом. Вони спішать сховатися від цього холодного вітру: хто заходить в кафе, випити філіжанку кави; хто біжить в метро; хто сідає в авто. Всі спішать, всі мають справи.
Але, не зважаючи на подих зими, сонечко світить так яскраво, а колір неба вражає своєю прозорістю. Воно посміхається людям, дарує їм своє тепло і зовсім не ображається на їхню байдужість. Кожен рік так відбувається: люди не бачать краси, неповторності осіннього тепла. Сонечко розуміє, що це не його або їх провина. Так вийшло. Люди відчувають, що йде зима: якщо прислухатися, то можна ввечері  почути її кроки. Звісно, зима – це новорічні свята, Різдво, подарунки, сміх та веселощі. Але ж всього тиждень, а потім довгі місяці холоду…темряви…самотності…
Ось чому сонечко світить зі всім коханням. Його промінні торкаються волосся: вони граються ним, посміхаючись одне одному. Здається, що у волоссі знаходиться багато яскравих зірок, які сяють… Потім невгамовні промінчики стрибають в очі. Вони гойдаються на віях, наче діти на гойдалках. Люди закривають очі, прикривають їх рукою, але ж вони не розуміють, що сонечко їх цілує. Та коли промінчики граються на щоках – люди, мимоволі, посміхаються. Вони відчувають, як щось приємне торкається їхньої шкіри, як воно пестить її, наче рука коханої людини…
Та промінчики біжать собі далі – вони ковзають по одягу, зазирають до кишень, залишаючи там привітні посмішки. Потім вони промайнуть скрізь одяг, доторкнуться до тіла та залишать на ньому тепло поцілунків. І після того, як вони побувають скрізь та залишать на згадку про себе купу сонячних зайчиків, людина зупиняється. Вона підіймає голову, дивиться на сонечко і відчуває, як воно її обіймає. Обіймає теплим, заспокійливим світлом, зі всією пристрастю…
Сонечко сяє тим самим теплом, що й твої очі……