Украина

Історія

Багато років тому
На місці цьому
Україна не була ще Україною,
А була лише частиною

Київської Русі – могутньої держави,
Над якою завжди стоїть заграва,
Яка була багата пшеницею.
Київ був її столицею.

Цея держава багатою вважалася,
Тому не одна країна її завоювати бажала,
Але Київська Русь ніколи не здавалася –
До перемоги з ворогами воювала.

Усі князі були гарні воєводи,
Про них складали навіть оди.
Олег – один з князів таких,
Він ворогів вбивав усіх.

Був він добрим князем по праву,
Бо об'єднав свою державу.
Уклав мир з багатьма країнами,
А інші стали руїнами.

Пішов він до коня одного разу,
Побачив він скелет – його там кінь помер,
Лиш підійшов – його змія вкусила зразу.
Так великий князь Олег помер.


Далі Ігор став керівником,
Гарним був він урядником:
Він кордони свої розширяв,
Багато країн він підкоряв,

І багато народів завоював,
Багато було в нього сили,
Але податки дужі брав,
Тому древляни його вбили.

А Ольга, жінка його, відомстила,
Вона древлян до себе запросила.
Нагодувала їх Ольга, напоїла,
І всіх за раз убила.

Далі правив Святослав,
Той князь багато воював,
Бо був він гарним воєводою.
Славився хоробрістю і вродою.

При Володимирі Великім на Вкраїні
Тризубець став символом в країні,
Кордони з Волги до Карпат простиралися
І кордони християнства поширялися.

Після Володимира князем став
Син його – Розумний Ярослав.
Він перший кодекс Русі ввів,
Світло на злочини пролив.

Русь на п'ятнадцять князівств розпалася,
Бо всі князі роз’єдналися.
Тут і з’явилось слово «Україна» -
Воно пішло від слова «окраїна».

І напали завойовники монголо-татарські,
І ще воїни польські, царські.
Тоді вкраїнці об’єдналися
І запорожцями назвалися.

І чинили козаки повстання,
Бо воїни з них були гарні,
Майже завжди перемагали –
Усім царям заважали.

Тому знесла Катерина Січ Запорізьку,
Козацьке підкорила військо.
І стали козаки кріпаками –
Панів значних рабами.

Але Вкраїна не здавалася,
До останнього зражалася,
Боролась, як могла,
І все ж перемогла.

Не марно українці воювали –
Кріпацтво скоро скасували,
Всі українці вільні стали,
Смак перемоги зазнали.

Теперішнє

Над порто;м стоїть заграва
Така гарна. Дивна річ:
Європейськая держава
Там стоїть, де бу;ла Січ.

Там немає запорожців,
Моряки там замість них.
Хтось вложив багато коштів
В розвиток щитів морських.

Та надійна охорона,
Що стоїть на Чорнім морі:
Захистить вона кордони,
Захистить і нас від горя.

Славен край не тільки порто;м.
Ти побачиш гарні човни.
За пісками є курорти,
Кораблів й людей там повно.

Не пізнали ту країну,
Край тринадцяти портів?
А це – наша Україна,
Королева двох морів! 

Майбутнє

Я  пам'ятаю тому кілька років
Сон мені дивний приснився,
Як я на кілька кроків
В майбутнє опустився.

Завжди я пам'ятаю
Той сон чудовий, дивний;
Тепер я добре знаю,
 Що буде в новім світі.

Яким же я бачив майбутнє
Своєї рідної країни?
Може, вона буде могутня,
Квіткова, моя Україна?

Могутня Вкраїнська держава –
Зелена, повита красою;
Ніколи до неї лукава
Смерть не прийде з косою.

Будь-де, також за горами,
Стоять українські міста
З слов'янськими прапорами,
Повиті червоним намистом.

Ти піди до якоїсь родини
Чи поїдь до якогось краю –
Усі знають, що в Україні
Жити гарно, як у раю.

Чи у місто, чи в хату,
Хто б у гості не заїхав до нас,
Все одно він буде знати,
Що важливим є краєм Донбас,

Що без нього не може прожити
Жодна в світі велика країна,
Що ніде не роститимуть квіти:
Перетвориться світ на руїни.

Скоро Сонце сховалось за гори,
Скоро ніч опустилась над краєм,
Усі звірі сховались по норах:
Що же трапилось з нашим раєм?!

І давно у всіх країнах
Не ростуть вже червоні гранати,
Всі вони опинились в руїнах:
Зупинились країни у НАТО!..

Але і далі Вкраїна цвістиме,
Вона буде єдина держава,
Де і далі рослини ростимуть,
Де і далі побачать заграви

Пам’яті Хмельницького

Він прийшов, коли Батьківщина
Стогнала від кривавих ран.
І боровся за рідну країну
Гетьман Хмельницький Богдан.

І повстання недобрі робив
Для панів та загарбників злих,
Ворогів іноземних всіх вбив,
Врятував від поляків лихих.

Він боровся за рідную неньку
І за вічну козацькую волю,
Іза вільне, козакам рідненьке,
Українське широкеє поле.

Дух його оживає над містом,
Кожним вільним селом в Україні
Тим червоним прекрасним намистом,
Подарованим нашій країні.

В Суботові похоронили
Його, а він ожив.
В серцях він наших встав з могили
І знов життя прожив.

Заради неньки-України.
Заради вічного життя,
Заради кожної родини
Боровся він за майбуття.

Нам у нього ще треба повчиться,
Як друзів вірних не губити,
Як з Росієй не свариться,
Що з проблемами робити.