Помилки у коханн

Тиша, ніч – його нема,
Вона залишилась сама.
Так важко досі розуміть,
Що все змінила одна мить…
Вона ішла в той день до нього,
Відмовившись від усього!
Батьки її не згодними були,
І кохати його дочці заборонили.
Не слухала вона їх марно,
І таємно проводила з ним не один вечір горно.
А цього ранку утекла,
Не витримала сварок більше вона.
Зібравши речі йшла по вулиці до нього,
Крім нього в неї не було нікого.
До того ж звістку добру мала,
І сьогодні про майбутнє дитя сказати йому гадала.
Прийшла до квартири їх, нещодавно придбали,
Вони так давно про неї мріяли.
Його удома не було,
Вона чекати його стала,
Коли увечері почула: у квартиру він увійшов,
Та не сам, якусь вже кралю собі знайшов!
Цілував він ту діву так палко…
Отже, все минуле було втрачене,
Воно вже не мало жодного значення.
Він побачив кохану і ледь не зомлів.
Перші хвилини взагалі нічого не розумів.
А та дівуля втекла одразу,
Тільки майбутня мама відчула біль і образу.
Вона плакала і їй стало зле,
Знепритомніла вона, не померла ледве!
Розплющила очі уже у лікарні,
Та зрозуміла, що батьки виявилися праві.
Ну а хлопець її поруч стояв,
Все про те, який він телепень мовляв!
Настала тиша, прийшла ніч, його нема,
Вона залишилась сама…
Дізналась: втратила дитину.
Але на щастя, скоро мала повернутися в родину,
Батьки пробачили її!
Та не могла вона змириться,
Що без коханого і їх дитини моє залишитись…
Дійшла до вікна і розкрила його,
Не хотілось їй більше нічого.
Шостий поверх…болю нема,
Не могла вона залишитись сама!
А той хлопець дізнавшись про все,
Не міг ніяк пробачити себе!
Зрозумів, що без неї не може він бути,
Він кохає її, він винен – нічого не виправити!!!
І хлопець стрибнув з того ж поверху,
Тієї ж лікарні…
НЕ МОЖНА РОБИТИ ПОМИЛОК У КОХАННІ!!!

28.07.2008