Вірші, вірші! Мої ви діти
Безбатченки. Куди подіти
Я зможу цих своїх дітей?!
Як захистити від людей
Ворожих, злих і ненависних…
Хтось ображає ненавмисно.
(В житті буває і таке.)
А слово щире і палке
Із серця лине незахисне
То полохливе, то п’янке
Пече як жар, як сон жаліє,
Як мати пестить, сонце – гріє.
Від туги захистить як плащ
І заховає тихий плач
В одежу пісні, бо краса
Лиш вічна, - кажуть небеса.
Як птах по небу політає
І знов до серця повертає
Додому. Далі від людей.
Люблю я всіх своїх дітей.
Элегия
© Copyright: Наюшка, 2012
Свидетельство о публикации №112011008192
Свидетельство о публикации №112011008192
Рецензии