I знов...
Як стрімко розтала я в твоїх руках!
І знов заблукала (божилась – Востаннє!!!)
В солодких словах на твоїх вустах.
Я гляну, а очі – як осінь над нами!
Сіріють туманами й сріблом дощей…
І знов на вустах твоїх подих кохання…
І знов завмираю від сяйва очей…
Як пристрасть розпалює полум’я ночі,
Як стелиться місячним сріблом любов…
Як в дзеркало гляну я в твої очі,
Й одразу спалахую полум’ям знов!
Свидетельство о публикации №112011005248