Залиш у спокоi моi сни
…та ще і в самих потаємних…
Невже відчуваєш, як тебе мені не вистачає,
Що моє серце досі тебе кохає…чекає,
Але в житті не пробачає…
(Та ти й не просиш,
До того ж все одно рано чи пізно бросиш.)
У снах з обіймів не відпускає,
Цілує, обіймає, як вогонь палає.
А пам’ятаєш, воно належало лише тобі?!
…але ти вирішив піти…
Навіщо, чуєш, навіщо ти з’явився в моєму житті?
Поставив все на свій лад, і посмів все відібрати…
Хто дав тобі таке право?!
Тобі що пригод мало?!
Ще і сни мої чепаєш,
А що, тобі все одно, нічого ж не втрачаєш,
Якщо іншим боляче робиш.
Відштовхуєш і знову зовеш…
Ні! Досить! Більше так легко ти мене не візьмеш,
Хоч і весь світ перевернеш!
Нізащо не пробачу,
І не чекай, не мрій – я не перехочу…
Залиш мене, мої сни,
Ми не належимо тобі!
Коли покохаєш – мене зрозумієш,
А знущаєшся – май те що маєш.
Та ти мене ще згадаєш,
Після того як полюбиш -згубиш…
Тільки прошу: залиш у спокої мої сни,
Вони дуже дорогі мені.
03.03.2009
Свидетельство о публикации №112011004331