Двi квiточки, двi доленьки
Одна розквітає,
Друга, щей не роспустилась-
В'яне, та зітхає!
Люба моя сестронько,
Роза дорогая!
Що тебе гніте та мучить,
Чому ти такая?
Не питай мене рідненька,
Бо й сама не знаю!
Покохала я тюльпана,
Він не помічає!
Та знайди собі нарциса,
Або гладіолус!
Он який високий, рівний,
Та стрункий, як колос!
Ні, сестричко, мила роза,
Одного кохаю.
Він мені в світі найкращий,
Тому так страждаю!
Он дзвіночки молодії,
Чуйні та веселі
Ніжності й кохання повні,
Тягнуться до скелі!
Не хочу нікого, навіть,
Бачить коло себе.
Краще вмерти, засохнути,
Іншого не треба!
Свидетельство о публикации №112010809879