Вбивство

      В Б И В С Т В О

В кварталі Вільнюськім,
Біля будинку номер сім,
Через трагічний збіг
Чи за велінням долі,
Більш двох десятків літ
На радість всім
Стояли дві красуні - дві тополі.

Ровесниці Славутича, росли
Разом із містом,
З року в рік міцніли,
Давали в спеку тінь,
Окрасою були
І ось сьогодні їх безжально вбили!

І як же заклики міського голови -
Природу берегти, озеленяти місто,
А на газонах не топтать трави
І, тут же, нищити красу "під чисту"???

Це значить - не прийшла ще демократії пора
Бо владні кабінетнії "вассали"
Одним безжальним розчерком пера
Деревам смертний вирок підписали.

В заявника на поводу пішли,
Вчинили злочин, хоч, напевне, знали -
Екодослідження не провели,
Громадську думку теж не врахували.

Через абсурдність рішень і злочинність дій
Пережила душевне потрясіння,
Від болю, що кипить в душі моїй,
Немає ліків і нема спасіння! 

              11.05.2011



             РЕЦЕНЗІЯ
     на роз"яснення-відповідь
     міськради, щодо знищення дерев.


Коли пиляли тополі,
Вони волали від болю!!!
Гіркі сльози-соки лИли
І про пощаду молили!

Та люди були безпощадні,
Безжальні,жорстокі, владні:
- Вказівку виконать! Точка!-
Лишились лиш мокрі пеньочки!!!

Коли б лише люди знали,
Як ті пеньки страждали!!!
Як їхні рани боліли
І довго кровоточИли!!!

Та сонце про них подбало,
Теплом їх обцілувало
З турботою, ласкою, вмінням,
Своїм цілющим промінням.

Сьогодні пеньки сухенькі,
Загоєні. Зрізи біленькі,
Бо рани, що довго кровили,
Сонечко осушило!
          19.05.2011