Чорно-бiла зима
Ці дерева – як в Брейгеля Старшого,
ці сніги, ці замети, цей лід…
Слід у слід, як вовчиця за вовком,
йде подія за мрією,
йде
за бажанням, таким невситимим,
за нестримним поривом:
«не відпускай!»…
Де моє тут, де світу, де Того,
Хто в мені, Хто за мною, зі мною?
Неземною мені ще недавно здавалась
загадкова ця гра довжиною в три чверті життя,
але зараз не певен,
бо рамці розмиті…
Де тут екзо-, де езо-, де -екстра?
Чи ж варто гадати?
Краще взяти костур від собак і лихих перехожих
і піти у Реп’яхів, чи Бабин, чи ще який яр,
там, де тихо, де пусто, де Брейгель
малював свій засніжений рай…
Свидетельство о публикации №112010704212
Читала і пливла отим невловимим, плавним і немовби затягуючим у себе ритмом, потопала у співзвуччах і співчуттях...
Така зима!
А в нас +10 тепла і зовсім на весну схоже!))))))))))
Горобці галасують спантеличено, голуби вуркочуть...
Мабуть зими не буде!
Дякую!
З теплом, я.
Соловей Заочник 07.01.2012 21:39 Заявить о нарушении
Щиро дякую за Ваш відгук!
Валео Лученко 07.01.2012 21:51 Заявить о нарушении