Чорно-бiла зима

Чорно-біла зима, машинопис думок і мовчань.
Ці дерева – як в Брейгеля Старшого,
ці сніги, ці замети, цей лід…
Слід у слід, як вовчиця за вовком,
йде подія за мрією,
йде
за бажанням, таким невситимим,
за нестримним поривом:
«не відпускай!»…
Де моє тут, де світу, де Того,
Хто в мені, Хто за мною, зі мною?
Неземною мені ще недавно здавалась
загадкова ця гра довжиною в три чверті життя,
але зараз не певен,
бо рамці розмиті…
Де тут екзо-, де езо-, де -екстра?
Чи ж варто гадати?
Краще взяти костур від собак і лихих перехожих
і піти у Реп’яхів, чи Бабин, чи ще який яр,
там, де тихо, де пусто, де Брейгель
малював свій засніжений рай…


Рецензии
Валентине!
Читала і пливла отим невловимим, плавним і немовби затягуючим у себе ритмом, потопала у співзвуччах і співчуттях...
Така зима!
А в нас +10 тепла і зовсім на весну схоже!))))))))))
Горобці галасують спантеличено, голуби вуркочуть...
Мабуть зими не буде!
Дякую!
З теплом, я.

Соловей Заочник   07.01.2012 21:39     Заявить о нарушении
Та, Бог вже з нею, тією зимою))) В ній лише одна радість, коли сніг накриває оте свинство, що люди наші довкруг себе розводять. Але ж холодно))) То хай краще буде +10! А у нас, в Києві, горобців десь немає. Мабуть кляті сотові антени їх розлякали)))
Щиро дякую за Ваш відгук!

Валео Лученко   07.01.2012 21:51   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.