Снегири

Из книги "Вновь весна, и вновь надежды…
(избранные переводы украинской поэзии – 2)

Олександр Олесь
 
Снігурі.

Звідкіль налетіли
Стоголосим табуном
І розсипалися в полі
Над розсипаним зерном.

Заспівали, задзвеніли,
Мов заграли кобзарі...
Де взялась весела зграя,
Жарогрудні снігурі.

Ось вони на сніг упали
І розквітли, як квітки...
На горах мак рожевий
Так заквітчує грядки.

Нагло враз табун крилатий
Небезпечне щось зачув.
Вгору знявся, й дуб гіллястий
В кущ троянди обернувсь.

Що хвилина - і, як в казці,
Враз осипались квітками
І за вітром над снігами
Полетіли снігурі.

Перевод:

Александр Олесь

СНЕГИРИ

Откуда-то налетели
стоголосым табуном
и рассыпались во поле
над рассыпанным зерном.

И запели, зазвенели,
как седые кобзари…
Разметались стальной стаей
с алой грудью снегири.

На ковёр снегов упали,
как волшебные цветы…
Словно горный мак, устлали
всю поляну с высоты.

Крякнул где-то дед-мороз.
Взмыл вверх вдруг табун неистовый,
оседлал весь дуб ветвистый,
разукрасил цветом роз.

Вмиг зажглись вновь фонари,
покатились яблоками.
То за ветром над снегами
полетели снегири.