А долi звiрена дорога...

Злікує рани прохолода ночі,
А так хотілось, щоб твої вуста.
Переді мною постають дівочі...
Нашіптує зоря слова пророчі,
А долі звірена дорога не проста.
Я крок за кроком до мети іду,
В надії, що для серця насолоду,
В своїх бажаннях трепітних знайду...
І до зорі своєї руки підійму,
Сприймаючи твоєї долі вроду.


Рецензии