Як двi, недружелюбнii, сестри
За курками бігаючи вздовж.
Цілий квітень йшли дощі та зливи,
Розмива по доріжках мою любов!
Грішная...Їй теж в мені нелегко!
Співчуваю їй, мені вона.
Щастя так від нас обох далеко!
Як ми сонця, нас воно недосяга!
Біля двору пахне пишна липа,
Осипа свій ніжний білий цвіт.
Скільки років у мені вона вже хлипа!
Скільки плаче, мов дитина, марних літ!
Я не хочу єї, вона мене!
Ми, як дві недружелюбнії сестри!
Та ніхто нас не запитує про цеє,
Чи ми згодні бути разом, а чи ні!
Свидетельство о публикации №112010500825