Спиртова сльоза

Ми жили недалечко, із дитинства - дружили,
Разом бігали гулять.
Її батьки безбожно люто пили, горілочку,
В сімї їх було пять!

Хороші люди, руки золотії у єї батька,
Мама теж така, що на одному містечку не всидить.
Хозяйські! Та у горлі - дірочка.

Як люди - дуже гарнії і чесні,
Одне лиш горе та біда, а може й смерть,
Бо загубили все добро своє, що мали.
Що дбали працеюр - рознеслося, як смерч!

З замолоду, була в них тепла хата,
Містечко непогане, на горбку.
У хаті меблі та домашнії приладдя,
Все, що сімї нормальній треба на віку!

То як раніш казала, полюбляти
Зачали гірку, спиртову сльозу...
Усе пішло як дим з їхньої хати!
Ще й дім згорів, неначе у грозу!

Пішла з життя, ще нестарою, мати.
І батько, незадовгенько, потім.
Діти розбіглися, мов тії мишенята.
Із пекла повтікали, хто куди!

Найменшого, лиш тільки народився,
Забрали в дитбудинок, ще тоді!
Дівчину, мою подружку ,до себе
Взяла добрая тітка, навесні.

В Херсонську область, там вона навчалась.
Там долю свою - парубка знайшла.
Мені нелегко оце все писати,
Та хочу нагадати, як пішла

Сімя хороша - гарная, як квітка.
Вона, наче царівна, молода...
І він - високий та стрункий, розумний Витько.
Все це зробила спиртова сльоза!