Нема краси тіеї, відійшла.
Вже не дає радіти, навіть, і природа!
Не навіщає, чомусь і зима.
Січень...Туман і мряка, сирість -непогода!
Лякають ціни, люди та життя
Вищирює з під тьми свої зубочки.
Де, ж, воно,те яскраве майбуття,
Що обіцяли, України, сини й дочки?
Де радість, де надія, де той цвіт,
Її весняний , білий, ніжний?
Не розквіта, а вяне з року в рік,
Гаснуть промінчики її, в куточку ріднім!
Я не байдужа до її буття!
Та що я можу? Сіра гнусна миша!
Тож хай задумаються ті, в кого в руках, її серденько!
В її змінах - мертва тиша!
Непогода
© Copyright: Раиса Андрейчук, 2012
Свидетельство о публикации №112010506806
Свидетельство о публикации №112010506806
Рецензии
