Тобі, кохана, ніч дарую,
Любов-отруту п’ю до дна.
Твоє кохання серцем чую
Моя у ньому ти одна.
В житті мій голос не забути,
Як той, нічної птиці зойк.
А стогін твій губами скутий,
До дна всю висловив любов.
Вона плід спільної печалі,
Краплина спраглої жаги.
Без слів виказує мовчанням,
Тепер раби любові ми.
В коханні з нею жити ліпше,
У почуттях вона жива.
В піснях оспівана, у віршах,
А вірші - Божії слова.
Вiршi - то Божii слова
© Copyright: Петро Керанчук, 2012
Свидетельство о публикации №112010506719
Свидетельство о публикации №112010506719
Рецензии