До слова, як до Бога
звертаюсь.Вірю -зна
куди веде дорога,
журби не обмина?
Чому картаві рими,
як не крути - двобій -
зриваються на ритмі
так, нібито глухі.
До слова, як до Бога...
Та в кроці до мети,
гука нова дорога -
куди мені іти…
Пішла в літературу,
тож кожне слово важ,
і знай макулатури
тепер занадто аж.
До слова, як до Бога
© Copyright: Вера Север, 2012
Свидетельство о публикации №112010505892
Свидетельство о публикации №112010505892
Рецензии