Поэт. А. Фет. Жду я, тревогой объят

                Жду я, тревогой объят.
                Жду тут на самом пути:
                Этой тропой через сад
                Ты обещалась пройти...
                А. Фет. 1886


АФАНАСИЮ ФЕТУ

Заплетались мысли кружевами,
Музыкой звучал волшебный стих
И восторг не описать словами,
И ещё мгновенье - мир затих.

Полилась чрез бури и невзгоды
Трепетность израненной души,
И любовь, сверкавшая все годы,
Звёздочкой, немеркнущей в глуши.

И опять никак не налюбуюсь,
И волнуют все его стихи,
В них познаю нежность поцелуя,
И печаль, и шорохи в тиши.

Вместе бродим по ночным аллеям,
Вместе ждём, а  вдруг она придёт!
(Замирало сердце, рядом млея),
И опять любимым назовёт!
10.01.12

фото из интернета
Афанасий Фет (23.09.1820 - 21.09. 1892)

Моя благодарность Петру Голубкову
за прекрасный перевод на украинский
язык.


Поетові. Знову граєш ритмом і словами
 (вільний перклад П.Голубкова)

 Афанасію Фету

 Знову граєш словом, ритмом, римою.
 Результат - вірш незрівнянний твій.
 І рябить вже знов перед очима,
 І на мить – стихає буревій.

 Ти проніс крізь бурі й негаразди
 Зраненої трепетність душі,
 Та любов виблискувала часто
 Зіркою, не меркне що в ночі.

 Ними я ніяк не налюбуюся,
 Все звучать підсмучені вірші,
 В них і ніжність поцілунку чується
 І печаль, і шерехи в тиші.

 Темними алеями блукаючи,
 Почекай, а раптом йде любов?!
 Мліє серце поруч, завмираючи,
 І назве тебе – коханим знов!

Петр Голубков   10.01.2012 16:33