Росою в душi...

До болю, до дрижання в кожнім нерві:
І щем у вірші й радісна пора –
Босоніж бродять, мов дитя по Чечві,*
Що вздовж ріки камінчики збира.

Омиє ніжки чиста та водиця,
І віддзеркалить плин щасливий сміх!
Журба ж поета, часом, мов криниця –
Така глибока... Хто б пірнути зміг?

Криничний журавель сягає неба,
Несе ту сповідь слізну просто в вись.
Чи є поету хоч коли потреба –
Ховати гріх в норі, мов блудний лис?

Печаль несе безбоязно  на люди:
Хто –  каменем по тім’ю, хто мовчить...
Дзижчаннями оси стаття осудить,
Аж гейзер десь від жалю закипить...

Та він митець, а слово – Галатея –
Під справжнім духом оживає вмить:
То пристрасть – ватрою, то суть лілеї –
Росою в душі котиться, біжить.

Регоче й плаче зі сторінки слово –
Сльоза в колисці справжнього творця,
Несе надію душам світанкову,
Єднає щирістю усі серця.

* Чечва – річка в Україні

Фото Сергія Антонова


Рецензии
"Журба ж поета, часом, мов криниця –
Така глибока... Хто б пірнути зміг?"

***

Як хороше пишете Валентино!
Прозорі і дзвінкі рядочки, мов гірські потічки!
Надзвичайно сподобалась Ваша поезія. Отримала неабияку насолоду!
Дуже дякую Вам)
З прихильністю -

Веточка Вишни   19.06.2012 07:32     Заявить о нарушении
Глибоко зворушена, Танечко! Тепло і ясно на душі. Щиро дякую! Гараздів Вам, хороша!!!

Валентина Чайковская   19.06.2012 08:53   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.