Росою в душi...
І щем у вірші й радісна пора –
Босоніж бродять, мов дитя по Чечві,*
Що вздовж ріки камінчики збира.
Омиє ніжки чиста та водиця,
І віддзеркалить плин щасливий сміх!
Журба ж поета, часом, мов криниця –
Така глибока... Хто б пірнути зміг?
Криничний журавель сягає неба,
Несе ту сповідь слізну просто в вись.
Чи є поету хоч коли потреба –
Ховати гріх в норі, мов блудний лис?
Печаль несе безбоязно на люди:
Хто – каменем по тім’ю, хто мовчить...
Дзижчаннями оси стаття осудить,
Аж гейзер десь від жалю закипить...
Та він митець, а слово – Галатея –
Під справжнім духом оживає вмить:
То пристрасть – ватрою, то суть лілеї –
Росою в душі котиться, біжить.
Регоче й плаче зі сторінки слово –
Сльоза в колисці справжнього творця,
Несе надію душам світанкову,
Єднає щирістю усі серця.
* Чечва – річка в Україні
Фото Сергія Антонова
Свидетельство о публикации №112010502368
Така глибока... Хто б пірнути зміг?"
***
Як хороше пишете Валентино!
Прозорі і дзвінкі рядочки, мов гірські потічки!
Надзвичайно сподобалась Ваша поезія. Отримала неабияку насолоду!
Дуже дякую Вам)
З прихильністю -
Веточка Вишни 19.06.2012 07:32 Заявить о нарушении
Валентина Чайковская 19.06.2012 08:53 Заявить о нарушении